герцог
ГЕ́РЦОГ, а, ч. У Західній Європі — титул вищого дворянства, а також особа, що має цей титул.
Степи, шляхи, Мов сарана, вкрили Барони, герцоги і дюки (Шевч., І, 1951, 268);
— От французькі маркізи, та герцоги, та королі — це інша річ! (Н.-Лев., IV, 1956, 75);
Він мугикав арію герцога з «Ріголетто» (Дмит., Наречена, 1959, 213).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- герцог — -а, ч. У Західній Європі – титул вищого дворянства, а також особа, яка має цей титул. Великий тлумачний словник сучасної мови
- герцог — ГЕ́РЦОГ, а, ч. У Західній Європі – титул вищого дворянства, а також особа, яка має цей титул. Степи, шляхи, Мов сарана, вкрили Барони, герцоги і дюки (Т. Шевченко); Він мугикав арію герцога з “Ріголетто” (Л. Словник української мови у 20 томах
- Герцог — Ге́рцог прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
- герцог — ге́рцог (нім. Herzog) 1. У давніх германців – виборний військовий вождь племені. 2. В період феодальної роздробленості – великий феодал. 3. Один з найвищих дворянських титулів у Західній Європі, що й досі зберігся в деяких країнах, напр. в Англії. Словник іншомовних слів Мельничука