гладіаторський
ГЛАДІА́ТОРСЬКИЙ, а, е. Прикм. до гладіа́тор.
У місті Капуї, в одній з гладіаторських шкіл, раби організували змову (Іст. стар. світу, 1957, 173);
[Публій (до Хуси):] Цікавий, чим ви бавите народ? Ні гладіаторських боїв, ні цирку, ані театру навіть! (Л. Укр., III, 1952. 180).
Словник української мови (СУМ-11)