гладіаторський
ГЛАДІА́ТОРСЬКИЙ, а, е.
Прикм. до гладіа́тор.
[Публій (до Хуси):] Цікаво, чим ви бавите народ? Ні гладіаторських боїв, ні цирку, ані театру навіть! (Леся Українка);
Життя є життя, воно як та гладіаторська арена. Виживає той, хто дужчий, а головне – спритніший (І. Білик);
// Такий, як у гладіатора.
Під гімнастьоркою опухають гладіаторські м'язи (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)