глибоченький

ГЛИБОЧЕ́НЬКИЙ, а, е, розм. Досить глибокий (у 1 знач.).

Текла собі річка, річка невеличка, а хоч і невеличка була та річка, та проте — глибоченька (Вишня, II, 1956, 293).

Значення в інших словниках

1. глибоченький — глибоче́нький прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. глибоченький — -а, -е, розм. Досить глибокий (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. глибоченький — ГЛИБОЧЕ́НЬКИЙ, а, е, розм. Досить глибокий (у 1 знач.). Палажка викопала в гарбузинні на самісінькій стежці глибоченьку яму, ще й гарбузинням трохи прикрила (І. Нечуй-Левицький); Текла собі річка, річка невеличка, а хоч і невеличка була та річка, та проте – глибоченька (Остап Вишня).  Словник української мови у 20 томах
4. глибоченький — див. глибокий  Словник синонімів Вусика
5. глибоченький — Глибоче́нький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. глибоченький — Глибоченький, -а, -е ум. отъ глибокий. Довольно глубокій. Утопила ж я свою доненьку в криницю глибоченьку. Макс. (1849). 112.  Словник української мови Грінченка