глибоченний
ГЛИБОЧЕ́ННИЙ, а, е, розм. Те саме, що глибоче́зний.
[Стась:] Кругом двору викопав глибоченний рів (Вас., III, 1960, 198);
На крутому схилі стоїть стара-престара береза-скрипуха, втомлено схилившись у глибоченний яр (Кол., Терен.., 1959, 10).
Словник української мови (СУМ-11)