глибоченний
ГЛИБОЧЕ́ННИЙ, а, е, розм.
Те саме, що глибоче́зний.
[Стась:] Кругом двору викопав глибоченний рів (С. Васильченко);
На крутому схилі стоїть стара-престара береза-скрипуха, втомлено схилившись у глибоченний яр (П. Колесник);
Помітив я в його очах страждання, та таке палке, бездонно глибоченне, – куди там наше! (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)