глиця

ГЛИ́ЦЯ, і, ж.

1. Листя деяких дерев у вигляді голок, шпильок; хвоя.

Аж ось здалеку зеленою глицею заманячіла ялинка (Коцюб., І, 1955, 79);

Спадає голуб на ялицю, Висока сосна ронить глицю (Рильський, II, 1956, 295);

*У порівн. Запалала при смереці смолова ялиця: горить моя досадонька, мов сухая глиця (Л. Укр., І, 1951, 203).

2. Велика дерев’яна голка, на яку нанизують листя капусти, тютюну і т. ін.

Після закінчення томління.. рослини [махорки] нанизують на глиці або в’яжуть у пучки (Техн. культ., 1956, 344);

// Дерев’яна голка, якою плетуть сіті, килими і т. ін.

3. діал. Поперечна планка, яка що-небудь з’єднує.

Дубовий, глицями збитий стіл, і на ньому ледве блимає тріскотливий каганець (Ле, Наливайко, 1957, 230);

Стріхи на хатках, згодовані ще минулої зими, оголили глиці, і вони світили, мов худоба ребрами (Панч, III, 1956, 197).

4. діал. Місток, зробл. з колод; кладка.

[Кобзар (співає):] Гей, там річка, через річку глиця — Не по однім ляху зісталась вдовиця (Сам., II, 1958, 68).

5. архт. Те саме, що баля́сина.

6. Лінійка, що розділяє верхню і нижню основи килима під час ткання.

Значення в інших словниках

1. глиця — гли́ця 1 іменник жіночого роду хвоя гли́ця 2 іменник жіночого роду голка; кладка; місток  Орфографічний словник української мови
2. глиця — (сосни) голка, шпилька, сов. хвоя; (для нанизування) шпичка, шпиця; (через воду) Д. кладка; БУД. балясина.  Словник синонімів Караванського
3. глиця — -і, ж. 1》 Листя деяких дерев у вигляді голок, шпильок; хвоя. 2》 Велика дерев'яна голка, на яку нанизують листя капусти, тютюну і т. ін. || Дерев'яна голка, якою плетуть сіті, килими і т. ін. 3》 діал. Поперечна планка, яка що-небудь з'єднує. 4》 діал.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. глиця — І, ж. Листя деяких дерев у вигляді голок, шпильок; хвоя. Проміння пахне глицею сосновою... (ЗД:50).  Словник поетичної мови Василя Стуса
5. глиця — ГЛИ́ЦЯ, і, ж. 1. Листя деяких дерев у вигляді голок, шпильок; хвоя. Аж ось здалеку зеленою глицею заманячіла ялинка (М. Коцюбинський); Спадає голуб на ялицю, Висока сосна ронить глицю (М.  Словник української мови у 20 томах
6. глиця — див. голка  Словник синонімів Вусика
7. глиця — БАЛЯ́СИНА (виточений, фігурний стовпчик поручнів балкона, сходів і т. ін.), ГЛИ́ЦЯ. ГО́ЛКА (для шиття); ГЛИ́ЦЯ (дерев'яна велика). Знайшла (Марія) голку й до чоловіка підійшла, щоб гудзик пришити (А. Головко).  Словник синонімів української мови
8. глиця — Гли́ця, -ці, -цею; гли́ці, глиць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. глиця — Те саме, що балясина.  Архітектура і монументальне мистецтво
10. глиця — Глиця, -ці ж. 1) Деревянная игла: а) для нанизыванія капустныхъ листьевъ. Рк. Левиц. б) для вязанія сѣти. Конот. у. в) вмѣсто челнока при тканіи ситъ и рѣшетъ. Вас. 152, 176. 2) Хвоя, игла хвойнаго дерева. Кіев. 3) Балясина, столбикъ въ перилахъ, оградѣ.  Словник української мови Грінченка