глиця
БАЛЯ́СИНА (виточений, фігурний стовпчик поручнів балкона, сходів і т. ін.), ГЛИ́ЦЯ.
ГО́ЛКА (для шиття); ГЛИ́ЦЯ (дерев'яна велика). Знайшла (Марія) голку й до чоловіка підійшла, щоб гудзик пришити (А. Головко).
ПЛА́НКА (невелика довгаста дерев'яна дощечка), ГЛИ́ЦЯ діал.; РЕ́ЙКА (вузька, тонка); БИ́ЛЬЦЕ (у деяких сільськогосподарських знаряддях); ШТАХЕ́Т, ШТАХЕ́ТИНА, ШТАХЕ́ТКА, ПЛАНИ́ЦЯ діал. (в огорожі). Заганяє (хлопець) цвях за цвяхом в дерев'яні планки ящика (О. Гончар); Дубовий, глицями збитий стіл, і на ньому ледве блимає тріскотливий каганець (І. Ле); Юра довгий час не міг наважитися ступити через нижню рейку старого замшілого паркана (Ю. Смолич); Торохтить шляхом з города через село якась машина,.. червоніють викрашені бильця, колеса (Панас Мирний); Майстри.. довго придивлялися до кожної штахетини, немов бачили уперше (Ю. Збанацький); Пройшла (Ганна) до паркана, відсунула вбік відому тільки їй прибиту одним цвяхом штахетку (В. Козаченко); Він відсунув планицю, що правила замість воріт (Л. Смілянський).
ХВО́Я збірн. (голчасте або лускоподібне листя сосни, ялини, модрини і т. ін.), ГЛИ́ЦЯ, ШПИЛЬКИ́, ГОЛКИ́, ЧЕ́ТИНА діал., ЧЕ́ТИННЯ діал., ФО́Я діал.; ГОЛЬНИ́К діал. (опале). Високі сосни п'ялись до неба, стовбури їхні світилися засохлою живицею, і повітря пахло хвоєю (Є. Гуцало); З ялин осипалася глиця (І. Муратов); Нічний дощ вимив на деревах шпильки, і ліс зазеленів, озвався пташиними голосами (С. Чорнобривець); Ні початку зелені, ні краю... Кримські сосни голками дзвенять (Г. Бойко); Навколо попід стінкою колиби лежала четина, на якій спали робітники (А. Турчинська); На верху накладемо четиння, щоби вітер не провівав та щоби поломінь не вибух (І. Франко); Все сухе. І стовбури дерев, і віками сипана на землю фоя, і низенькі віти (Г. Хоткевич).
Словник синонімів української мови