глиця
БАЛЯ́СИНА (виточений, фігурний стовпчик поручнів балкона, сходів і т. ін.), ГЛИ́ЦЯ.
ГО́ЛКА (для шиття); ГЛИ́ЦЯ (дерев'яна велика). Знайшла (Марія) голку й до чоловіка підійшла, щоб гудзик пришити (А. Головко).
ПЛА́НКА (невелика довгаста дерев'яна дощечка), ГЛИ́ЦЯ діал.; РЕ́ЙКА (вузька, тонка); БИ́ЛЬЦЕ (у деяких сільськогосподарських знаряддях); ШТАХЕ́Т, ШТАХЕ́ТИНА, ШТАХЕ́ТКА, ПЛАНИ́ЦЯ діал. (в огорожі). Заганяє (хлопець) цвях за цвяхом в дерев'яні планки ящика (О. Гончар); Дубовий, глицями збитий стіл, і на ньому ледве блимає тріскотливий каганець (І. Ле); Юра довгий час не міг наважитися ступити через нижню рейку старого замшілого паркана (Ю. Смолич); Торохтить шляхом з города через село якась машина,.. червоніють викрашені бильця, колеса (Панас Мирний); Майстри.. довго придивлялися до кожної штахетини, немов бачили уперше (Ю. Збанацький); Пройшла (Ганна) до паркана, відсунула вбік відому тільки їй прибиту одним цвяхом штахетку (В. Козаченко); Він відсунув планицю, що правила замість воріт (Л. Смілянський).
ХВО́Я збірн. (голчасте або лускоподібне листя сосни, ялини, модрини і т. ін.), ГЛИ́ЦЯ, ШПИЛЬКИ́, ГОЛКИ́, ЧЕ́ТИНА діал., ЧЕ́ТИННЯ діал., ФО́Я діал.; ГОЛЬНИ́К діал. (опале). Високі сосни п'ялись до неба, стовбури їхні світилися засохлою живицею, і повітря пахло хвоєю (Є. Гуцало); З ялин осипалася глиця (І. Муратов); Нічний дощ вимив на деревах шпильки, і ліс зазеленів, озвався пташиними голосами (С. Чорнобривець); Ні початку зелені, ні краю... Кримські сосни голками дзвенять (Г. Бойко); Навколо попід стінкою колиби лежала четина, на якій спали робітники (А. Турчинська); На верху накладемо четиння, щоби вітер не провівав та щоби поломінь не вибух (І. Франко); Все сухе. І стовбури дерев, і віками сипана на землю фоя, і низенькі віти (Г. Хоткевич).
Значення в інших словниках
- глиця — гли́ця 1 іменник жіночого роду хвоя гли́ця 2 іменник жіночого роду голка; кладка; місток Орфографічний словник української мови
- глиця — (сосни) голка, шпилька, сов. хвоя; (для нанизування) шпичка, шпиця; (через воду) Д. кладка; БУД. балясина. Словник синонімів Караванського
- глиця — -і, ж. 1》 Листя деяких дерев у вигляді голок, шпильок; хвоя. 2》 Велика дерев'яна голка, на яку нанизують листя капусти, тютюну і т. ін. || Дерев'яна голка, якою плетуть сіті, килими і т. ін. 3》 діал. Поперечна планка, яка що-небудь з'єднує. 4》 діал. Великий тлумачний словник сучасної мови
- глиця — І, ж. Листя деяких дерев у вигляді голок, шпильок; хвоя. Проміння пахне глицею сосновою... (ЗД:50). Словник поетичної мови Василя Стуса
- глиця — ГЛИ́ЦЯ, і, ж. 1. Листя деяких дерев у вигляді голок, шпильок; хвоя. Аж ось здалеку зеленою глицею заманячіла ялинка (М. Коцюбинський); Спадає голуб на ялицю, Висока сосна ронить глицю (М. Словник української мови у 20 томах
- глиця — див. голка Словник синонімів Вусика
- глиця — Гли́ця, -ці, -цею; гли́ці, глиць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- глиця — ГЛИ́ЦЯ, і, ж. 1. Листя деяких дерев у вигляді голок, шпильок; хвоя. Аж ось здалеку зеленою глицею заманячіла ялинка (Коцюб., І, 1955, 79); Спадає голуб на ялицю, Висока сосна ронить глицю (Рильський, II, 1956, 295); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
- глиця — Те саме, що балясина. Архітектура і монументальне мистецтво
- глиця — Глиця, -ці ж. 1) Деревянная игла: а) для нанизыванія капустныхъ листьевъ. Рк. Левиц. б) для вязанія сѣти. Конот. у. в) вмѣсто челнока при тканіи ситъ и рѣшетъ. Вас. 152, 176. 2) Хвоя, игла хвойнаго дерева. Кіев. 3) Балясина, столбикъ въ перилахъ, оградѣ. Словник української мови Грінченка