глитнути

КОВТА́ТИ (рухом мускулатури горла проштовхувати щось з порожнини рота в стравохід і шлунок; пити або їсти що-небудь), ПРОКО́ВТУВАТИ, ЛИГА́ТИ розм., ЛИ́КА́ТИ діал.; ГЛИТА́ТИ (жадібно, квапливо); ЗАКО́ВТУВАТИ (кількома або багатьма ковтальними рухами); ПОКОВТА́ТИ (все або багато чого-небудь). — Док.: ковтну́ти, проковтну́ти, лигну́ти, ли́кну́ти, глитну́ти, заковтну́ти, поковтну́ти. Попенко, як горобець, ковтав-глитав, запихався, розглядаючи на всі боки, наче злодій (Панас Мирний); Попросив напиться. Принесли кухлик, ледве проковтнув, — так мені горло здавило (О. Стороженко); Радувався (Тріщин), що вдалося йому ликнути вже раз м'ясо (Лесь Мартович). — Пор. 1. ї́сти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глитнути — глитну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. глитнути — -ну, -неш, док., перех. Однокр. до глитати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. глитнути — ГЛИТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що. Однокр. до глита́ти. – А бач, торгуєте? – одказав хазяїн, глитнувши чималий ковток чаю... (Панас Мирний); – Ні, я... я... – работорговець судомно глитнув. – Я хочу сказати, що вашу світлість, очевидно, ввели в оману радники (О. Авраменко). Словник української мови у 20 томах
  4. глитнути — ГЛИТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Однокр. до глита́ти. — А бач, торгуєте? — одказав хазяїн, глитнувши чималий ковток чаю… (Мирний, III, 1954, 141). Словник української мови в 11 томах
  5. глитнути — Глитнути, -тну, -неш гл. Однокр. отъ глитати. Глотнуть. Словник української мови Грінченка