1. Великий тлумачний словник сучасної мови

глиця

гли́ця

-і, ж.

1》 Листя деяких дерев у вигляді голок, шпильок; хвоя.

2》 Велика дерев'яна голка, на яку нанизують листя капусти, тютюну і т. ін.

|| Дерев'яна голка, якою плетуть сіті, килими і т. ін.

3》 діал. Поперечна планка, яка що-небудь з'єднує.

4》 діал. Місток, зробл. з колод; кладка.

5》 архіт. Те саме, що балясина.

6》 Лінійка, що розділяє верхню і нижню основи килима під час ткання.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глиця — гли́ця 1 іменник жіночого роду хвоя гли́ця 2 іменник жіночого роду голка; кладка; місток Орфографічний словник української мови
  2. глиця — (сосни) голка, шпилька, сов. хвоя; (для нанизування) шпичка, шпиця; (через воду) Д. кладка; БУД. балясина. Словник синонімів Караванського
  3. глиця — І, ж. Листя деяких дерев у вигляді голок, шпильок; хвоя. Проміння пахне глицею сосновою... (ЗД:50). Словник поетичної мови Василя Стуса
  4. глиця — ГЛИ́ЦЯ, і, ж. 1. Листя деяких дерев у вигляді голок, шпильок; хвоя. Аж ось здалеку зеленою глицею заманячіла ялинка (М. Коцюбинський); Спадає голуб на ялицю, Висока сосна ронить глицю (М. Словник української мови у 20 томах
  5. глиця — див. голка Словник синонімів Вусика
  6. глиця — БАЛЯ́СИНА (виточений, фігурний стовпчик поручнів балкона, сходів і т. ін.), ГЛИ́ЦЯ. ГО́ЛКА (для шиття); ГЛИ́ЦЯ (дерев'яна велика). Знайшла (Марія) голку й до чоловіка підійшла, щоб гудзик пришити (А. Головко). Словник синонімів української мови
  7. глиця — Гли́ця, -ці, -цею; гли́ці, глиць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. глиця — ГЛИ́ЦЯ, і, ж. 1. Листя деяких дерев у вигляді голок, шпильок; хвоя. Аж ось здалеку зеленою глицею заманячіла ялинка (Коцюб., І, 1955, 79); Спадає голуб на ялицю, Висока сосна ронить глицю (Рильський, II, 1956, 295); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  9. глиця — Те саме, що балясина. Архітектура і монументальне мистецтво
  10. глиця — Глиця, -ці ж. 1) Деревянная игла: а) для нанизыванія капустныхъ листьевъ. Рк. Левиц. б) для вязанія сѣти. Конот. у. в) вмѣсто челнока при тканіи ситъ и рѣшетъ. Вас. 152, 176. 2) Хвоя, игла хвойнаго дерева. Кіев. 3) Балясина, столбикъ въ перилахъ, оградѣ. Словник української мови Грінченка