гнилятина

ГНИЛЯ́ТИНА, и, ж. Те саме, що гниль 1, 2.

Од їх [ліан] одразу вдарив важкий болотяний дух, неприємний, гидкий, ніби од якоїсь здохлятини та гнилятини (Н.-Лев., І, 1956, 567);

— А чому ви, пане майстре, годуєте нас гнилою рибою?.. — Коли?! Брешеш, собако! Ніколи не годував вас гнилятиною (Тулуб, Людолови, І, 1957, 209);

Стаття Франка незвичайно подобалась мені.. Так ясно, простоі дотепно ледве чи хто потрапив би у нас вивести тоту [ту] гнилятину на чисту воду (Коцюб., III, 1956, 278).

Значення в інших словниках

1. гнилятина — гниля́тина іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. гнилятина — -и, ж. Те саме, що гниль 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гнилятина — ГНИЛЯ́ТИНА, и, ж., розм. Те саме, що гниль 1, 2. Од їх [ліан] одразу вдарив важкий болотяний дух, неприємний, гидкий, ніби од якоїсь здохлятини та гнилятини (І. Нечуй-Левицький); – А чому ви, пане майстре, годуєте нас гнилою рибою?.. – Коли?!...  Словник української мови у 20 томах
4. гнилятина — див. вонь; гнилий  Словник синонімів Вусика
5. гнилятина — ГНИЛЬ (що-небудь розкладене, зруйноване гниттям), ГНИЛИ́ЗНА, ГНИЛЯ́ТИНА, ГНИЛЛЯ́, ГНИЛЯ́ЧЧЯ. Він глибоко вдихнув прохолоду жовтневої ночі й відчув запах гару та річкової гнилі (Н. Рибак); Осінь пахла дощами, прив'ялим листям, гнилизною боліт (П.  Словник синонімів української мови
6. гнилятина — Гнилятина, -ни ж. Гниль. Розворушив ту гнилятину. Мир. Пов. II. 54.  Словник української мови Грінченка