гнилятина
ГНИЛЯ́ТИНА, и, ж., розм.
Те саме, що гниль 1, 2.
Од їх [ліан] одразу вдарив важкий болотяний дух, неприємний, гидкий, ніби од якоїсь здохлятини та гнилятини (І. Нечуй-Левицький);
– А чому ви, пане майстре, годуєте нас гнилою рибою?.. – Коли?! Брешеш, собако! Ніколи не годував вас гнилятиною (З. Тулуб);
Стаття Франка незвичайно подобалась мені .. Так ясно, просто і дотепно ледве чи хто потрапив би у нас вивести тоту [ту] гнилятину на чисту воду (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)