1. Словник української мови у 20 томах

гнилятина

ГНИЛЯ́ТИНА, и, ж., розм.

Те саме, що гниль 1, 2.

Од їх [ліан] одразу вдарив важкий болотяний дух, неприємний, гидкий, ніби од якоїсь здохлятини та гнилятини (І. Нечуй-Левицький);

– А чому ви, пане майстре, годуєте нас гнилою рибою?.. – Коли?! Брешеш, собако! Ніколи не годував вас гнилятиною (З. Тулуб);

Стаття Франка незвичайно подобалась мені .. Так ясно, просто і дотепно ледве чи хто потрапив би у нас вивести тоту [ту] гнилятину на чисту воду (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гнилятина — гниля́тина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. гнилятина — -и, ж. Те саме, що гниль 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гнилятина — див. вонь; гнилий Словник синонімів Вусика
  4. гнилятина — ГНИЛЬ (що-небудь розкладене, зруйноване гниттям), ГНИЛИ́ЗНА, ГНИЛЯ́ТИНА, ГНИЛЛЯ́, ГНИЛЯ́ЧЧЯ. Він глибоко вдихнув прохолоду жовтневої ночі й відчув запах гару та річкової гнилі (Н. Рибак); Осінь пахла дощами, прив'ялим листям, гнилизною боліт (П. Словник синонімів української мови
  5. гнилятина — ГНИЛЯ́ТИНА, и, ж. Те саме, що гниль 1, 2. Од їх [ліан] одразу вдарив важкий болотяний дух, неприємний, гидкий, ніби од якоїсь здохлятини та гнилятини (Н.-Лев., І, 1956, 567); — А чому ви, пане майстре, годуєте нас гнилою рибою?.. — Коли?! Брешеш, собако!... Словник української мови в 11 томах
  6. гнилятина — Гнилятина, -ни ж. Гниль. Розворушив ту гнилятину. Мир. Пов. II. 54. Словник української мови Грінченка