1. Словник української мови у 20 томах

гниляччя

ГНИЛЯ́ЧЧЯ, я, с., розм.

Збірн. до гниль 1.

– Дякувати треба йому, що примусив перекрити своє житло! Що спалив ік лихій мамі оте гниляччя! Чи у Дніпровських плавнях перевівся очерет? А чи руки нам відсохнуть, коли ми по кулику зв'яжемо його і гуртом заново перекриємо курінь?.. (В. Малик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гниляччя — гниля́ччя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. гниляччя — -я, с., збірн. Зотлілі рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гниляччя — див. гнилий Словник синонімів Вусика
  4. гниляччя — ГНИЛЬ (що-небудь розкладене, зруйноване гниттям), ГНИЛИ́ЗНА, ГНИЛЯ́ТИНА, ГНИЛЛЯ́, ГНИЛЯ́ЧЧЯ. Він глибоко вдихнув прохолоду жовтневої ночі й відчув запах гару та річкової гнилі (Н. Рибак); Осінь пахла дощами, прив'ялим листям, гнилизною боліт (П. Словник синонімів української мови
  5. гниляччя — Гниля́ччя, -ччя, -ччю, -ччям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. гниляччя — Гниляччя, -чя с. соб. Сгнившія растенія, гниль. Словник української мови Грінченка