гнуздати
ГНУЗДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех.
1. Надівати гнуздечку.
Держить [Прокіп Іванович] коня за перенісся і уздечку накидає, вже й гнузда (Стор., І, 1957, 183);
[Антон:] Ну, а я свого огаря [коня].. гнуздаю! Ось-ось скоро й цурку надіну на губу! (Кроп., І, 1958, 170).
2. перен. Брати владу над ким-небудь; приборкувати когось.
Словник української мови (СУМ-11)