гнутий

ГНУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до гну́ти 1.

Щорсом вона [зброя] кута, У бою не гнута, Під червоними знаменами Слава їй здобута! (Мал., І, 1956, 190);

//

у знач. прикм. Велика весела хата.., кругом попід стінами гнуті стільці; з боків — двері (Мирний, V, 1955, 179);

Наші гнуті човники спроквола повзли гирлом (Досв., Вибр., 1959, 405).

Значення в інших словниках

1. гнутий — гну́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. гнутий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до гнути 1). || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гнутий — ГНУ́ТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до гну́ти 1. Пауль-управитель особисто розсортував нас. Тикаючи стеком, ходив, розглядав, і ми зненавидiли його жокейський огидно гнутий кашкет (О. Гончар); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
4. гнутий — див. кривий  Словник синонімів Вусика
5. гнутий — Гне́ний і гну́тий (дієпр. від гну́ти)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)