головотяпство
ГОЛОВОТЯ́ПСТВО, а, с., зневажл. Поведінка головотяпа.
Вона [народна творчість] висміює залишки буржуазного світогляду, пережитки старої моралі, ледарство та головотяпство окремих людей (Рильський, III, 1956, 150).
Словник української мови (СУМ-11)