головотяп
ГОЛОВОТЯП, а, чол., зневажл. Той, хто безглуздо, надто недбало веде яку-небудь справу.
Особливо дошкульно висміює Остап Вишня головотяпів і бюрократів, відсталих і косних нечесних людей (Радянське літературознавство, 5, 1957, 100).
Словник української мови (СУМ-11)