голодно
ГО́ЛОДНО. Присл. до голодни́й 1.
Побачив [майор], як голодно блиснули чорні оченята дівчинки. На підвіконні вони вгледіли солдатський буханець (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 141);
// у знач. присудк. сл. Про відчуття голоду.
В хаті холодно й голодно, та ще й хата під поліційним наглядом (Збан., Єдина, 1959, 215).
Словник української мови (СУМ-11)