голодранець
ГОЛОДРА́НЕЦЬ, нця, ч., зневажл. Убого одягнена людина; обідранець.
— А ви б до цих петличок дали б нам гімнастьорки й штани! Дивіться, якими шарпаками-голодранцями воювати посилаєте! (Смолич, Мир.., 1958, 400);
// Убога людина; бідняк.
[Писар:] До статечного чоловіка не пішов [учитель], а пішов до голодранця (Гр., І, 1963, 323);
// Уживається як лайливе слово.
— Чи маю сто разів до тебе говорити, ти, шибенику, голодранче, розбійнику один, га? (Фр., І, 1955, 227).
Словник української мови (СУМ-11)