голубінка
ГОЛУБІ́НКА, и, ж. (Agaricus ruuln.). Рід неїстівних грибів.
Прілий дух гнилих пнів, запах кладовища лісного йшов на них з пущі, де трухліли мертві смереки та гніздились погані гриби — гадяр і голубінка (Коцюб., II, 1955, 347);
Тендітні печериці приміряли мерщій сніжно-білі суконьки, рум’яні голубінки чепурились весело в червоні й рожеві капелюшки (Козл., Мандрівники, 1946, 72).
Словник української мови (СУМ-11)