голубінка
ГОЛУБІ́НКА, и, ж.
Неїстівний гриб перев. із сивою або синьо-фіолетовою шапинкою.
Прілий дух гнилих пнів, запах кладовища лісного йшов на них з пущі, де трухліли мертві смереки та гніздились погані гриби – гадяр і голубінка (М. Коцюбинський);
Тендітні печериці приміряли мерщій сніжно-білі суконьки, рум'яні голубінки чепурились весело в червоні й рожеві капелюшки (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)