горничка
ГО́РНИЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до го́рниця.
— Для паняночки я таку горничку прибрала, що за чудо:уранці сонечко прийде — поздоровкається, а ввечері, одходячи до спокою, попрощається (Мирний, III, 1957, 299).
Словник української мови (СУМ-11)