горьовий

ГОРЬОВИ́Й, а́, е́. Те саме, що горьо́ваний.

Я пройшла крізь роки, крізь розлуку свою горьову, Може, тільки тому, що я клятву ту в серці тримала (Забашта, Вибр., 1958, 20);

Славлю руки мозолисті, Руки трудові І серця і душі чисті Тих, що в дні жили імлисті І години горьові (Ющ., Люди.., 1959, 72).

Значення в інших словниках

1. горьовий — горьови́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. горьовий — ГОРЬОВИ́Й, а́, е́. Те саме, що горьо́ваний. Я пройшла крізь роки, крізь розлуку свою горьову, Може, тільки тому, що я клятву ту в серці тримала (Л. Забашта); Славлю руки мозолисті, Руки трудові І серця і душі чисті Тих, що в дні жили імлисті І години горьові (О. Ющенко).  Словник української мови у 20 томах
3. горьовий — ВАЖКИ́Й (про життя, життєві обставини, відрізок часу тощо — сповнений труднощів, горя, поневірянь і т. ін.; пов'язаний з великими турботами або неприємностями), ТЯЖКИ́Й, НЕЛЕГКИ́Й, ТРУДНИ́Й, ГОРЬО́ВАНИЙ, ГОРЬОВИ́Й, ЛИХИ́Й, ПЕКЕ́ЛЬНИЙ підсил.  Словник синонімів української мови