ГОРЮВА́ЛЬНИК, а, ч., розм. Той, хто живе в горі, бідує.
Словник української мови (СУМ-11)
Значення в інших словниках
горювальник —
горюва́льник іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
горювальник —
-а, ч., розм. Той, хто живе в горі, бідує.
Великий тлумачний словник сучасної мови
горювальник —
ГОРЮВА́ЛЬНИК, а, ч., розм. Той, хто живе в горі, бідує. Бувало, хтось пожаліє Микиту, сільського горювальника, нагодує, пустить у хату погрітися (із журн.).
Словник української мови у 20 томах
горювальник —
див. нещасливий
Словник синонімів Вусика