горювальник

горюва́льник

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Значення в інших словниках

1. горювальник — -а, ч., розм. Той, хто живе в горі, бідує.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. горювальник — ГОРЮВА́ЛЬНИК, а, ч., розм. Той, хто живе в горі, бідує. Бувало, хтось пожаліє Микиту, сільського горювальника, нагодує, пустить у хату погрітися (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
3. горювальник — див. нещасливий  Словник синонімів Вусика
4. горювальник — ГОРЮВА́ЛЬНИК, а, ч., розм. Той, хто живе в горі, бідує.  Словник української мови в 11 томах