гострений

ГО́СТРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до гостри́ти 1;

// У знач. прикм.

1 вгризаються в соснину леза гострені сокир (Сос., Поезії, 1950, 121).

Значення в інших словниках

1. гострений — го́стрений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. гострений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до гострити 1). || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гострений — ГО́СТРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до гостри́ти 1. І вгризаються в соснину леза гострені сокир (В. Сосюра); Най славен буде Шрам! Хай Ножик, гострений на лихо ворогам, Живе і славиться! (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича); // го́стрено, безос. пред.  Словник української мови у 20 томах
4. гострений — див. гострий  Словник синонімів Вусика