гостонько

ГО́СТОНЬКО, а, ч. Пестл. до гість.

— Сідайте, мої гостоньки любі та милі! — припрошував дід Грицай (Н.-Лев., IV, 1956, 192).

Значення в інших словниках

1. гостонько — го́стонько іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. гостонько — ГО́СТОНЬКО, а, ч. Пестл. до гість. – Сідайте, мої гостоньки любі та милі! – припрошував дід Грицай (І. Нечуй-Левицький); – Сідайте, гостоньки милі, сідайте, – запросила Мітчукова (М. Олійник).  Словник української мови у 20 томах
3. гостонько — Гостонько, -ка м. ум. отъ гість.  Словник української мови Грінченка