готово
ГОТО́ВО, присудк. сл. Вже закінчено, виконано.
Готово! Парус розпустили (Шевч., II, 1953, 207);
— Митько ось береться його [кулемет] зіпсувати. — А діло нехитре, — вставив партизан. — Непомітно у дупло запхнув щось і готово! (Головко, І, 1957, 373).
Словник української мови (СУМ-11)