гофрований
ГОФРО́ВАНИЙ а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до гофрува́ти.
Потім він нахилився до нашого з Жабі чемодана і, витягши чорного серпанку сукню з буйною, щедро гофрованою спідничкою, розіп’яв її в руках (Досв., Вибр., 1959, 68);
//
у знач. прикм. Подобалось їй, що стіни клубу прикрашені плакатами і афішами, а на лампі під стелею — зеленкуватого кольору абажур з гофрованого паперу (Вільде, Сестри.., 1958, 392);
Наповнивши поливальницю, Грицько поспішив у низьке, вкрите гофрованим залізом приміщення (Рудь, Гомін.., 1959, 97).
Словник української мови (СУМ-11)