гоц
ГОЦ, виг.
1. Те саме, що гоп 1.
Не кажи гоц, поки не перескочиш (Номис, 1864, № 52).
2. діал. Водоспад.
Несподівано заскочила повінь, люті габи збили Марічку з ніг, кинули потім на гоц і понесли поміж скелі в долину (Коцюб., II, 1955, 331).
Словник української мови (СУМ-11)