гоц
ГОЦ¹, виг.
Те саме, що гоп 1.
Не кажи гоц, поки не перескочиш (Номис);
– Та то ще скажеш гоц, як вискочиш (Панас Мирний).
ГОЦ², у, ч., діал.
Водоспад.
Несподівано заскочила повінь, люті габи збили Марічку з ніг, кинули потім на гоц і понесли поміж скелі в долину (М. Коцюбинський);
Юра .. залітав думкою на кожну кручу, на кожний гоц, що його переплив на своєму віку (А. Крушельницький).
Словник української мови (СУМ-20)