грабельки
ГРАБЕЛЬКИ́, льо́к, мн. Зменш.-пестл. до граблі́.
Пахне сіном серед луки, Розлягаються пісні: Грабельки побрали в руки Молодиці голосні (Граб., 1, 1959, 299);
Ідеш отак у доброму косарськім товаристві і бачиш, ідучи, й вечірнє небо, і ясну зорю, і її з грабельками на округлому дівочому плечі (Довж., Зач. Десна, 1957, 39).
Словник української мови (СУМ-11)