грабельки
ГРАБЕЛЬКИ́, льо́к, мн.
Зменш.-пестл. до граблі́.
Пахне сіном серед луки, Розлягаються пісні: Грабельки побрали в руки Молодиці голосні (П. Грабовський);
Ідеш отак у доброму косарськім товаристві і бачиш, ідучи, й вечірнє небо, і ясну зорю, і її з грабельками на округлому дівочому плечі (О. Довженко);
Сльози затуманювали дiвчинi очi, коли вона взялася рихтувати грабельками свiжу пухнасту солому пiд рожен (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)