гранатний
ГРАНА́ТНИЙ, а, е. Прикм. до грана́та¹ 1.
Два суботники.. допомогли затрамбувати повивірчувані гранатними набоями баюри на головній вулиці (Кир., Вибр., 1960, 86);
// Здійснюваний із застосуванням гранат.
Бійці.. вели запеклі гранатні бої, будували і рвали барикади (Гончар, І, 1954, 189).
Словник української мови (СУМ-11)