граціозний
ГРАЦІО́ЗНИЙ, а, е. Повний грації, витончений у позах, рухах.
Олеся вибігла на ганок і стала в граціозній позі (Н.-Лев., III, 1956, 134);
Струнка, граціозна, легка, мов вітер, вона біжить стежкою, черкаючи білими рукавами колосся (Шиян, Гроза.., 1956, 484);
// Який відзначається витонченістю форми.
Барвінковий вінок квітчав граціозну голівку (Ільч., Серце жде, 1939, 49);
Він оглянув величний храм граціозної архітектури Растреллі (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 121);
// Витончено красивий (про художній твір і т. ін.).
З приводу граціозної пісеньки «Утоптала стежечку» Шевченка якось запитували, чи не є вона фольклорним записом (Рильський, Поезія Т. Шевченка, 1961, 11).
Словник української мови (СУМ-11)