граціозний
ГРАЦІО́ЗНИЙ, а, е. Повний грації, витончений у позах, рухах.
Олеся вибігла на ганок і стала в граціозній позі (Н.-Лев., III, 1956, 134);
Струнка, граціозна, легка, мов вітер, вона біжить стежкою, черкаючи білими рукавами колосся (Шиян, Гроза.., 1956, 484);
// Який відзначається витонченістю форми.
Барвінковий вінок квітчав граціозну голівку (Ільч., Серце жде, 1939, 49);
Він оглянув величний храм граціозної архітектури Растреллі (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 121);
// Витончено красивий (про художній твір і т. ін.).
З приводу граціозної пісеньки «Утоптала стежечку» Шевченка якось запитували, чи не є вона фольклорним записом (Рильський, Поезія Т. Шевченка, 1961, 11).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- граціозний — граціо́зний прикметник Орфографічний словник української мови
- граціозний — -а, -е. Повний грації, витончений у позах, рухах. || Який відзначається витонченістю форми. || Витончено красивий (про художній твір і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- граціозний — Гожий, зграбний, див. ізящний, красивий, милий Словник чужослів Павло Штепа
- граціозний — див. вродливий Словник синонімів Вусика
- граціозний — граціо́зний (італ. grazioso, від лат. gratia – чарівність, вишуканість) витончений, стрункий. Словник іншомовних слів Мельничука
- граціозний — ЗГРА́БНИЙ (про тіло, фігуру — з пропорційним співвідношенням форм, ліній), СКЛА́ДНИЙ, ГРАЦІО́ЗНИЙ, ГРАЦІ́ЙНИЙ рідше. Вона в білому платті, зграбна, як порцелянова фігурка, на голівці, в тон її ніжному личку, рожевий капелюшок (В. Словник синонімів української мови
- граціозний — рос. грациозный (італ. grazioso, від латин. gratia — чарівність, вишуканість) — витончений, стрункий. Eкономічна енциклопедія