грач
ГРАЧ, а́, ч.
1. Учасник якої-небудь гри.
Ляпали карти грачів, блищав мідний казан з чорної печі (Коцюб., II, 1955, 147);
// Той, хто любить грати в яку-небудь гру, знавець якоїсь гри.
— Мабуть, не прийдесь [прийдеться] вам уздріти Таких грачів, як в давній час! (Фр., X, 1954, 268).
2. рідко. Людина, що грає на якому-небудь музичному інструменті.
Віола стогне під лучком … Схиливсь над нею юнак-грач І слуха [слухає] струн таємний плач… (Щог., Поезії, 1958, 286).
Словник української мови (СУМ-11)