граючий

ГРА́ЮЧИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. теп. ч. до гра́ти².

Очі матері стрілися з граючими оченятами дочки (Мирний, І, 1954, 253).

2. у знач. ім. гра́ючий, чого, ч. Те саме, що грач.

— Що за вальса граєте, пане? — спитала Аглая-Феліцітас, задержуючися в переході коло граючого, й нагнулася через хвильку над нотами (Коб., III, 1956, 373).

Значення в інших словниках

1. граючий — гра́ючий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. граючий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до грати II. 2》 у знач. прикм. Граючий тренер. Граючий менеджер — менеджер, який поряд із виконанням функцій контролю за іншими працівниками та менеджерами сам є виконавцем.  Великий тлумачний словник сучасної мови