гридниця
ГРИ́ДНИЦЯ, і, ж. У стародавній Русі — будівля при князівському дворі для перебування гриді або для прийому гостей.
І попав Кобяк поганий В Київ у столицю В Святославові покої, В князеву гридницю (Рудан., Вибр., 1949, 140);
— Вмер отець твій у неволі В гридниці князя того, Що за Дон усіх нас випер (Фр., XIII, 1954, 361).
Словник української мови (СУМ-11)