гридниця
ГРИ́ДНИЦЯ, і, ж. У стародавній Русі — будівля при князівському дворі для перебування гриді або для прийому гостей.
І попав Кобяк поганий В Київ у столицю В Святославові покої, В князеву гридницю (Рудан., Вибр., 1949, 140);
— Вмер отець твій у неволі В гридниці князя того, Що за Дон усіх нас випер (Фр., XIII, 1954, 361).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гридниця — Гри́дниця: — в Київській Русі окрема будівля в князівському замку; в ній жила гридь, або гридень, нижча верства княжої дружини [IX] — челядна (приміщення для слуг, челяді) [2;XIII] Словник з творів Івана Франка
- гридниця — гри́дниця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- гридниця — -і, ж. У Київській Русі – будівля при князівському дворі для перебування гриді або для приймання гостей. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гридниця — гридниця (гридка, гриня, гридня) (давньорус. < сканд.) 1. Великий парадний зал у давньоруських будівлях або окрема споруда у княжому комплексі, що призначалася для молодшої дружини (гридей), бенкетів з дружинниками та урочистого прийому гостей. Архітектура і монументальне мистецтво