гридниця

гридниця (гридка, гриня, гридня) (давньорус. < сканд.)

1. Великий парадний зал у давньоруських будівлях або окрема споруда у княжому комплексі, що призначалася для молодшої дружини (гридей), бенкетів з дружинниками та урочистого прийому гостей.

2. Велика кімната у хоромах, що використовувалася для трапез і прийому гостей, знаходилась на другому ярусі, маючи окремий вхід з ґанком і сходами.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гридниця — гри́дниця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. гридниця — -і, ж. У Київській Русі – будівля при князівському дворі для перебування гриді або для приймання гостей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гридниця — ГРИ́ДНИЦЯ, і, ж. У стародавній Русі — будівля при князівському дворі для перебування гриді або для прийому гостей. І попав Кобяк поганий В Київ у столицю В Святославові покої, В князеву гридницю (Рудан., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  4. гридниця — Гри́дниця: — в Київській Русі окрема будівля в князівському замку; в ній жила гридь, або гридень, нижча верства княжої дружини [IX] — челядна (приміщення для слуг, челяді) [2;XIII] Словник з творів Івана Франка