грижа
ГРИ́ЖА¹, і ж. Хвороба, при якій випинається який-небудь внутрішній орган або його частина через природний чи штучний отвір; випнутий так орган або його частина.
Мозкові грижі локалізуються звичайно в ділянці тім’ячок (Хвор. дит. віку, 1955, 12);
Була в нього велика грижа ще з молодих чумацьких літ (Довж., Зач. Десна, 1957 462).
ГРИ́ЖА², і, ж., діал. Журба, турбота, гризота.
Грижа погнала його до шинку, до котрого унадився ходити щовечора (Фр., IV, 1950, 495);
Мій труд і слово для людей робучих [робочих].. Чим більше бачу їх в грижі гнітючій, тим більш люблю (У. Кравч., Вибр., 1958, 69).
Словник української мови (СУМ-11)