грижа
Гри́жа. Мука, докори сумління. [Докія] добре бачила, що її будучий зять не був ані гарний, ані видний хлопець, і що Парасинка влягла її майжерозпучливим мольбам, що виходила за нього. Хвилями відзивалося у ній щось, немов грижа совісті (Коб., Земля, 235)
// порівн. пол. gryźć się — мучитися, згризатися.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.