гризота
Гризо́та. Клопіт. Звістно є, що старий Кріспі має з своїм сином богато гризоти задля ріжних справок, котрі противлять ся законам карним (Б., 1895, 42, 3); Думаю, що, може, вже сього року здійсниться те моє бажання, а то все було в мене стільки гризот і клопотів! (Коб., Листи, 138, 543); Ну, і як тут було жити, аби не задовжити ся. Прийшла і старість. А старість не радість. Клопоти й гризоти стару паню у гріб загнали (Товариш, 1908, 123)
// пол. zgryzota — клопіт, жаль, смуток.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.