1. Українська літературна мова на Буковині

гризота

Гризо́та. Клопіт. Звістно є, що старий Кріспі має з своїм сином богато гризоти задля ріжних справок, котрі противлять ся законам карним (Б., 1895, 42, 3); Думаю, що, може, вже сього року здійсниться те моє бажання, а то все було в мене стільки гризот і клопотів! (Коб., Листи, 138, 543); Ну, і як тут було жити, аби не задовжити ся. Прийшла і старість. А старість не радість. Клопоти й гризоти стару паню у гріб загнали (Товариш, 1908, 123)

// пол. zgryzota — клопіт, жаль, смуток.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гризота — гризо́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. гризота — (душі) страждання, мука; ЖМ. клопіт, турбота; (за гріхи) муки совісти, докори сумління, каяття; (у хаті) ГРИЗНЯ. Словник синонімів Караванського
  3. гризота — -и, ж. 1》 Душевні страждання, мука. || Неспокійний, тривожний стан, пов'язаний із почуттям провини в чому-небудь, відповідальності за що-небудь і т. ін. 2》 розм. Те саме, що гризня 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гризота — гризота 1. журба, сум, відчай (ст): Велику гризоту мав Грицько Бугай з Соняшної вулиці у Львові. Йшлося про його прізвище (Загачевський)||грижа 2. клопіт (ср, ст): Слухай-но, маю нову гризоту: мій Данило, бенькарт малий, перестав вчитися і каже, що більше не хоче ходити до школи (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. гризота — Не поможе гризота, лиш поможе робота. Клопотатися не поможе, треба робити діло. От то гризота, не йде хліб до рота. Я тим не журусь, що ти не хочеш їсти. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. гризота — див. біда; неспокій; сум Словник синонімів Вусика
  7. гризота — МУ́КА (стан, зумовлений фізичними болями, душевними переживаннями тощо), МУ́КИ, СТРАЖДА́ННЯ, ТОРТУ́РИ (ТОРТУ́РА рідше), МОРДУВА́ННЯ, БОЛІ́ННЯ, КАРА́ННЯ, КАТУВА́ННЯ, МИТА́РСТВО книжн., ГРИЗО́ТА розм., ГРИ́ЖА діал. (важкі переживання). Словник синонімів української мови
  8. гризота — Гризо́та, -ти, -ті; -зо́ти, -зо́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. гризота — ГРИЗО́ТА, и, ж. 1. Душевні страждання, мука. [Юлія:] Знаєте, пане, ми тут тілько четвертий день, але стілько гризоти зазнали, що й на рік би вистарчило (Фр. Словник української мови в 11 томах
  10. гризота — Гризота, -ти ж. 1) = грижа. Камен. у. 2) Ссора. Соловейків обминала, щоб не було між нами тієї гризоти, тієї змажки та лайки. Левиц. ПЙО. І. 362. Словник української мови Грінченка