1. Словник української мови в 11 томах

гризота

ГРИЗО́ТА, и, ж.

1. Душевні страждання, мука.

[Юлія:] Знаєте, пане, ми тут тілько четвертий день, але стілько гризоти зазнали, що й на рік би вистарчило (Фр., IX, 1952, 179);

Григорій Стратонович пізно повернувся додому: хотів, щоб дружина не помітила його гризоти (Стельмах, Правда.., 1961,182);

// Неспокійний, тривожний стан, зв’язаний із почуттям провини в чому-небудь, відповідальності за що-небудь і т. ін.

Його [фашиста] не гризе й сумління. Бо звір не має совісті, а бандит не знає гризот (Смолич, Після війни, 1947, 9);

— Чи не їсть тебе гризота за те минуле… (Цюпа, Три явори, 1958, 50).

2. розм. Те саме, що гризня́ 2.

— Я той темний нарід, що в нього в хаті нема прожитку, що в нього не чути доброго слова, лиш гризоту та й прокльони (Март., Тв., 1954, 118);

Це були для нього справжні вихідні дні від домашньої гризоти (Хижняк, Килимок, 1961, 22).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гризота — гризо́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. гризота — Гризо́та. Клопіт. Звістно є, що старий Кріспі має з своїм сином богато гризоти задля ріжних справок, котрі противлять ся законам карним (Б. Українська літературна мова на Буковині
  3. гризота — (душі) страждання, мука; ЖМ. клопіт, турбота; (за гріхи) муки совісти, докори сумління, каяття; (у хаті) ГРИЗНЯ. Словник синонімів Караванського
  4. гризота — -и, ж. 1》 Душевні страждання, мука. || Неспокійний, тривожний стан, пов'язаний із почуттям провини в чому-небудь, відповідальності за що-небудь і т. ін. 2》 розм. Те саме, що гризня 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. гризота — гризота 1. журба, сум, відчай (ст): Велику гризоту мав Грицько Бугай з Соняшної вулиці у Львові. Йшлося про його прізвище (Загачевський)||грижа 2. клопіт (ср, ст): Слухай-но, маю нову гризоту: мій Данило, бенькарт малий, перестав вчитися і каже, що більше не хоче ходити до школи (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. гризота — Не поможе гризота, лиш поможе робота. Клопотатися не поможе, треба робити діло. От то гризота, не йде хліб до рота. Я тим не журусь, що ти не хочеш їсти. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. гризота — див. біда; неспокій; сум Словник синонімів Вусика
  8. гризота — МУ́КА (стан, зумовлений фізичними болями, душевними переживаннями тощо), МУ́КИ, СТРАЖДА́ННЯ, ТОРТУ́РИ (ТОРТУ́РА рідше), МОРДУВА́ННЯ, БОЛІ́ННЯ, КАРА́ННЯ, КАТУВА́ННЯ, МИТА́РСТВО книжн., ГРИЗО́ТА розм., ГРИ́ЖА діал. (важкі переживання). Словник синонімів української мови
  9. гризота — Гризо́та, -ти, -ті; -зо́ти, -зо́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. гризота — Гризота, -ти ж. 1) = грижа. Камен. у. 2) Ссора. Соловейків обминала, щоб не було між нами тієї гризоти, тієї змажки та лайки. Левиц. ПЙО. І. 362. Словник української мови Грінченка