гризота

МУ́КА (стан, зумовлений фізичними болями, душевними переживаннями тощо), МУ́КИ, СТРАЖДА́ННЯ, ТОРТУ́РИ (ТОРТУ́РА рідше), МОРДУВА́ННЯ, БОЛІ́ННЯ, КАРА́ННЯ, КАТУВА́ННЯ, МИТА́РСТВО книжн., ГРИЗО́ТА розм., ГРИ́ЖА діал. (важкі переживання). Але те, що розважало відчайдушного хлопця, для дівчат було мукою, катуванням (О. Гончар); Що величніш: за країну Люті муки, смерть, тюрма; А чи промінь на хвилину За прихильність до ярма? (П. Грабовський); Нестерпно боляче було Данькові дивитись на неї. Очі — повні страждання. Губи обкусані, в запеченій крові... (О. Гончар); (В'язень-лицар:) Знов голос той чи знов та сонна мрія? Моя потіха і мої тортури! (Леся Українка); То вже не їзда, а одне мордування, таку поклажу везти дівчині (В. Кучер); Прости мені усі боління, Що я в житті тобі завдав (Т. Масенко); Чи ще митарство? чи вже буде? (Т. Шевченко); Григорій Стратонович пізно повернувся додому: хотів, щоб дружина не помітила його гризоти (М. Стельмах); Мій труд і слово для людей робучих.. Чим більше бачу їх в грижі гнітючій, тим більш люблю (Уляна Кравченко). — Пор. 1. му́читися, 2. му́читися.

СВА́РКА (гостра розмова, що супроводжується докорами, образами), СВА́РА перев. мн., ЛА́ЙКА, КОЛОТНЕ́ЧА, РОЗРА́ДА, СУ́ТИЧКА, БАТА́ЛІЯ ірон., СВАРНЯ́ розм., ГРИЗНЯ́ розм. ГРИЗОТНЯ́ розм. рідше, ГРИЗО́ТА розм. рідше, КРИК розм., ЗА́КОЛОТ розм. рідше, ЗМАГА́ННЯ розм. рідше, ЗА́ЧІПКА рідше, КАЛАМУ́Т рідше, ЗВА́ДА заст., СВАР діал., ПО́СВАРКА діал., ЗВЯ́ГА діал., ЗМА́ЖКА діал., ДРА́ЧА діал., ФУК діал; ПЕРЕПА́ЛКА розм., ПІКІ́РУВАННЯ розм., ПІКІРО́ВКА розм., ПЕРЕСВА́РКА діал., ПЕРЕСВА́Р діал., ПЕРЕДИ́РКА діал., ПЕРЕДРА́ЧКА діал. (взаємне ображання гострими або лайливими словами). Лайка та сварка, бучі та колотнечі! Не було того дня, щоб вони між собою не лаялись (Панас Мирний); Днедавня свара!.. Час її забути (М. Зеров); — Мені усі ви рівні; я в ваші чвари та свари не мішаюсь (П. Куліш); Іноді доходило до гострих сутичок між матір'ю і дочкою (А. Хижняк); З тобою недолі нас кревно з'єднали — Не буде між нами розради (М. Старицький); — А в нас, вуйно, ввечері така була сварня у хаті (П. Козланюк); Після трьох днів гризні допіру Іван Федотович помирився з жінкою (С. Васильченко); І гризотні нема з жінкою: любо та тихо, по-божому (М. Коцюбинський); Звичайне — гризота, сварка та бійка! Кого вони не пригнуть до землі (І. Франко); Орисі після такого домашнього заколоту зробилося погано (Григорій Тютюнник); Коло шинку кріпаків ціла юрба, позбивались у купу. Крик, гук, спірка, змагання (Панас Мирний); Свар не свайба (прислів'я); Вони щодня вагуються. Така звяга йде в дому (Ганна Барвінок); Кайдаш і Лаврін микались і собі в бабську змажку, кричали на все горло (І. Нечуй-Левицький); Данило з подивом прислухався до їхньої пересварки (М. Стельмах); Невже Цимбалу приємно підхоплювати оті колючі запитання, слухати сердиті перепалки (С. Журахович). — Пор. 1. сканда́л.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гризота — гризо́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. гризота — Гризо́та. Клопіт. Звістно є, що старий Кріспі має з своїм сином богато гризоти задля ріжних справок, котрі противлять ся законам карним (Б. Українська літературна мова на Буковині
  3. гризота — (душі) страждання, мука; ЖМ. клопіт, турбота; (за гріхи) муки совісти, докори сумління, каяття; (у хаті) ГРИЗНЯ. Словник синонімів Караванського
  4. гризота — -и, ж. 1》 Душевні страждання, мука. || Неспокійний, тривожний стан, пов'язаний із почуттям провини в чому-небудь, відповідальності за що-небудь і т. ін. 2》 розм. Те саме, що гризня 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. гризота — гризота 1. журба, сум, відчай (ст): Велику гризоту мав Грицько Бугай з Соняшної вулиці у Львові. Йшлося про його прізвище (Загачевський)||грижа 2. клопіт (ср, ст): Слухай-но, маю нову гризоту: мій Данило, бенькарт малий, перестав вчитися і каже, що більше не хоче ходити до школи (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. гризота — Не поможе гризота, лиш поможе робота. Клопотатися не поможе, треба робити діло. От то гризота, не йде хліб до рота. Я тим не журусь, що ти не хочеш їсти. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. гризота — див. біда; неспокій; сум Словник синонімів Вусика
  8. гризота — Гризо́та, -ти, -ті; -зо́ти, -зо́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. гризота — ГРИЗО́ТА, и, ж. 1. Душевні страждання, мука. [Юлія:] Знаєте, пане, ми тут тілько четвертий день, але стілько гризоти зазнали, що й на рік би вистарчило (Фр. Словник української мови в 11 томах
  10. гризота — Гризота, -ти ж. 1) = грижа. Камен. у. 2) Ссора. Соловейків обминала, щоб не було між нами тієї гризоти, тієї змажки та лайки. Левиц. ПЙО. І. 362. Словник української мови Грінченка