гризота —
гризо́та іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
гризота —
Гризо́та. Клопіт. Звістно є, що старий Кріспі має з своїм сином богато гризоти задля ріжних справок, котрі противлять ся законам карним (Б.
Українська літературна мова на Буковині
гризота —
-и, ж. 1》 Душевні страждання, мука. || Неспокійний, тривожний стан, пов'язаний із почуттям провини в чому-небудь, відповідальності за що-небудь і т. ін. 2》 розм. Те саме, що гризня 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
гризота —
гризота 1. журба, сум, відчай (ст): Велику гризоту мав Грицько Бугай з Соняшної вулиці у Львові. Йшлося про його прізвище (Загачевський)||грижа 2. клопіт (ср, ст): Слухай-но, маю нову гризоту: мій Данило, бенькарт малий, перестав вчитися і каже, що більше не хоче ходити до школи (Авторка)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
гризота —
Не поможе гризота, лиш поможе робота. Клопотатися не поможе, треба робити діло. От то гризота, не йде хліб до рота. Я тим не журусь, що ти не хочеш їсти.
Приповідки або українсько-народня філософія
гризота —
див. біда; неспокій; сум
Словник синонімів Вусика
гризота —
ГРИЗО́ТА, и, ж. 1. Душевні страждання, мука. [Юлія:] Знаєте, пане, ми тут тілько четвертий день, але стілько гризоти зазнали, що й на рік би вистарчило (Фр.
Словник української мови в 11 томах
гризота —
Гризота, -ти ж. 1) = грижа. Камен. у. 2) Ссора. Соловейків обминала, щоб не було між нами тієї гризоти, тієї змажки та лайки. Левиц. ПЙО. І. 362.
Словник української мови Грінченка